Мабуть, усі час від часу бояться помилитися. Іноді від правильності дій може залежати чиєсь майбутнє, здоров’я чи навіть життя. Але як позбавитися страху помилок, коли він дошкуляє весь час?

Як виникає страх помилитися?

      Отже, досить часто причина криється у дитинстві. Батьки прагнуть для дитини кращого, тому привчають приносити зі школи лише гарні оцінки. Вони очікують, що дитина буде ідеалом у всьому, а у випадку помилки явно показують своє засмучення і розчарованість у дитині. Таким чином, «відмінник» запам’ятовує: помилишся — засмутиш батьків.

      Але з усім тим, цей страх може сформуватися вже й у дорослому житті. Наприклад, людині на роботі весь час кажуть: «Я розраховую на ідеальний результат, бо знаю, що в тебе вийде найкраще», або «Ти ж нас не підведеш?» І начебто підбадьорюють, хочуть допомогти, але разом із цим тиснуть. «Відмінник» починає думати: «На мене розраховують, не можна помилятися», навіть коли помилки не настільки критичні.

Що таке «синдром відмінника»?

       Однією з причин непереборного страху помилок може бути синдром відмінника. Людина з таким синдромом весь час вимагає від себе лише найкращих результатів, навіть якщо у конкретному випадку це не так і важливо, а помилка для «відмінника» — взагалі кінець світу.

      У такого стану є і плюси: «відмінники» дуже відповідальні, не здадуть готову роботу, поки не будуть впевнені, що вона виконана якомога краще.

      З очевидних мінусів — те, що вони можуть добиватися ідеалу на шкоду іншим сферам свого життя.

Два типи мислення

      Виявляється, що існує два типи мислення, які визначають відношення до помилок та навчання.

      На думку психолога Керол Двек зі Стенфордського університету люди мають або фіксований (fixed mindset), або гнучкий (growth mindset) тип мислення.

Що це таке?

      Якщо у людини фіксований тип мислення, то вона вважає, що має вроджений рівень інтелекту та набір талантів. Ось чому кожна помилка для неї — це приниження та вказівка на те, що вона недостатньо розумна.

      Натомість власник гнучкого типу мислення сприймає будь-яку помилку як поле для розвитку і весь час прагне розвиватися, щоб покращити свої здібності.

      Не важко здогадатися, що «відмінники» в основному мають фіксований тип мислення. Але є і гарна новина: тип мислення можна змінити.

 Як позбутися страху помилок?

      Відповідь проста — помилятися. Звісно, прийняття рішення що з’їсти на обід не потребує такої обережності, як рішення до якого університету вступити, але поговорімо про більш дрібні випадки. Так, наприклад, у навчанні взагалі помилятися навіть корисно. А вчитися — завжди означає робити помилки.
Ключова ідея у тому, щоб постаратися змінити тип мислення з фіксованого на гнучкий, який стимулює розвиток людини.

Ось кілька тез, що можуть допомогти:

• Ніхто не може знати все.
  Місткість пам’яті людського мозку набагато більший, ніж обсяг знань найрозумнішої людини у світі. А це означає, що завжди є куди розвиватися.
  
  
• На помилках вчаться.
  Помилившись та проаналізувавши помилку, ми вже точно знаємо, як робити не треба, а значить, можемо відштовхнутися від цього, щоб знайти правильний напрямок і в ньому рухатися далі.
  
  

• Більшості людей абсолютно все одно на помилки інших.
  Вже давно доведено, що кожен найбільше турбується про самого себе. Часто виходить так, що недосконалості залишаються непоміченими, або навіть сприймаються як «фічі». Виходить, ми самі собі «надумуємо» більшість тривог, пов’язаних із соціумом.

      Отже, сприймаючи помилки як головний інструмент для самовдосконалення, досягати бажаних результатів можна легше і без шкоди для свого життя.

Анна Стрелкова